Перед автомобілем через шлях, напереріз, пронісся здоровезний чолов’яга. Але дуже волохатий. Та без одягу. Брудні та мокрі пасма рудої шерсті поналипали на його боки. Мигнули червоні страшні очі. Здоровезні ікла... (мал. Олени Трофанюк)
Ні! Вона не кривенька і не огидна. Вона красива. Вона дуже красива... (мал. Олени Трофанюк)
Старий всміхнувся і його очі зблиснули червоним. Червоним полум’ям іншого світу... (мал. Олени Трофанюк)
Біль не вщухав. Він їв його єство щосекунди, заважав жити. Останнім часом біль став нестерпним. Він гриз його правий бік, немов скажена собака, щоразу глибше занурюючи свої ікла... (мал. Олени Трофанюк)
Уляпалась подруга серйозно й до дуже негарного. Ставала темною. І от чим допоможеш людині, яка свідомо, через іграшки з незрозумілим... (мал. Олени Трофанюк)