...Вона сіпнулась, немов змія у стрибку, та в машині пролунав приглушений зойк. Супутник закотив очі і почав потихеньку сповзати по сидінню пасажира.
Його погляд, як погляд кролика спостерігав за її кам’яним обличчям та невидимими за темними окулярами очима, з жахом чекаючи нового нападу...
Якби Гонтій знав, скільки буде переписана і перекручена та сцена, що саме зараз відбувалась, він би сам вклав нотатки та конспекти від неї до свого саркофага...
Швидко та з надією поглянув на Харона. Той мовчазний та байдужий стояв між ним та чорним старим човном – шляхом до нового та невідомого.
«Не пропустить». Плечі зігнулись...
… Увечері довго не міг заснути. Усередині вирували емоції. Згадував кафе, Пашку. Швидку, що викликали до маркетологів перелякані секретарки та бліде обличчя Паші. Знову, вкотре здригнувся. Світ перед очима плив вхідним білетом до нічного забуття…
От саме сьогодні у Свєти було трохи вільного часу і зовсім нічого робити. Треба було щось утнути. Палаючий погляд кралі впав на подвір’я...
Відьмак пестив її чутливу шкіру і вона вигиналась у екстазі. Їхні дихання то співпадали, то знову розбрідались. Кожного разу, коли вони видихали в унісон, Відьмак щонайглибше проникав у неї.