Мабуть, важко жити довго. Кожен день наповнює твоє єство новими подіями та змушує твоє тіло реагувати на зовнішні подразники. Спочатку це здається цікавим, потім звичним. А коли тіло починає відмовляти тобі у свободі руху та силах – важким та надокучливим...
...Вона сіпнулась, немов змія у стрибку, та в машині пролунав приглушений зойк. Супутник закотив очі і почав потихеньку сповзати по сидінню пасажира.
Його погляд, як погляд кролика спостерігав за її кам’яним обличчям та невидимими за темними окулярами очима, з жахом чекаючи нового нападу...
Якби Гонтій знав, скільки буде переписана і перекручена та сцена, що саме зараз відбувалась, він би сам вклав нотатки та конспекти від неї до свого саркофага...
...Солоні сльози змочили його очі та висохли, голос сів і він почав хрипіти. Але він молився. Він звертався до того, у кого жодного дня не вірив. Вибачався і просив. Торгувався, закладаючи своє життя, та погрожував. І молився...
От саме сьогодні у Свєти було трохи вільного часу і зовсім нічого робити. Треба було щось утнути. Палаючий погляд кралі впав на подвір’я...
Відьмак пестив її чутливу шкіру і вона вигиналась у екстазі. Їхні дихання то співпадали, то знову розбрідались. Кожного разу, коли вони видихали в унісон, Відьмак щонайглибше проникав у неї.
-
-
Суджений мій, ряжений. (753)2022-07-04 -
Якісний прокльон. (747)2022-06-28
