Унар застогнав та спробував розплющити очі. Віки тремтіли та ледь слухались його і кожне от тремтіння чорною ниткою прошивало усе тіло нестерпним болем.
Хотів різати оте огидне створіння на шматки. За кожного з хлопців. За дітей, яких ніколи не буде. За скалічені сім’ї. Материнські сльози. За шибеницю на вікні лікарні й незрячі очі. Руками рвати. Зубами. Довго...Ніж легко увійшов у нікчемне серце. Не мав права на емоції. Як завжди.
Поглянув на смартфона та розблокував його відбитком пальця. Телефон одразу ж видав зображення чату. Його з нею переписки. Останні повідомлення були занадто стрімкі та гарячі.
Життєва мудрість, іноді, дається у досить незвичний спосіб і іноді тим, хто не сповна може на неї розраховувати. Слухати та розуміти – одна з цнот гарного співбесідника...
«Буде тобі прихисток у твоєму Оазисі. Там будеш ти щасливий і то є твоя доля.
Тільки-но вийдеш вільним – одразу стрінеш свою долю. Свій Оазис»..
З пророцтва
Забрав кілька років назад двох мокрих пташенят з ганку колись рідного будинку та поринув у непевне життя сильного одинака.
-
-
Суджений мій, ряжений. (753)2022-07-04 -
Якісний прокльон. (747)2022-06-28
