Сам собі здивований Артур кивнув настільки щиро та несамовито, що ледь не скрутив собі в’язи.
Хоча Жак помилявся. Сил вистачило не тільки на крик. Сил якраз вистачило ще й на довгий погляд, яким він цупко тримав короля та Папу. До його останнього видиху. До темряви…
Здавалось, що там, у снах, справжній він. А тут, щоранку, якийсь робот чи клон, що ритуально чистить зуби, готує одну й ту ж яєчню та спішить на роботу, на якій перекладає стоси паперів, друкує, говорить, говорить, говорить, біжить, вечеряє. Сни манили та затягували у небачений світ, з якого він все більше нехотя повертався до конвеєрного життя.
Якби Гонтій знав, скільки буде переписана і перекручена та сцена, що саме зараз відбувалась, він би сам вклав нотатки та конспекти від неї до свого саркофага...
...Вона сіпнулась, немов змія у стрибку, та в машині пролунав приглушений зойк. Супутник закотив очі і почав потихеньку сповзати по сидінню пасажира.
Його погляд, як погляд кролика спостерігав за її кам’яним обличчям та невидимими за темними окулярами очима, з жахом чекаючи нового нападу...
Мабуть, важко жити довго. Кожен день наповнює твоє єство новими подіями та змушує твоє тіло реагувати на зовнішні подразники. Спочатку це здається цікавим, потім звичним. А коли тіло починає відмовляти тобі у свободі руху та силах – важким та надокучливим...
-
-
Суджений мій, ряжений. (753)2022-07-04 -
Якісний прокльон. (747)2022-06-28
