Сам собі здивований Артур кивнув настільки щиро та несамовито, що ледь не скрутив собі в’язи.
Хоча Жак помилявся. Сил вистачило не тільки на крик. Сил якраз вистачило ще й на довгий погляд, яким він цупко тримав короля та Папу. До його останнього видиху. До темряви…
- То тобі хтось про ціну твоїх бажань казав?
- Яку ціну? Я заплатив усе, що було коштовне. Я все заплатив! – розпалявся юнак.
- Та ти що? Гроші не мають вартості у темному світі. Але вся робота має бути оплачена. Отримуючи щось – щось втрачаєш. Зрозуміло кажу?
- У Вас не буде трохи грошей? На паливо не вистачає. Лагодив двигун, міняв прокладку. Ото й не вистачає тепер додому доїхати. – старий виріс, немов гриб після дощу, біля його столика.
Він не любив церков і зайти до якого храму чи церкви його могла змусити лише сильна потреба. Така як зараз.
Перша хвиля відчаю скрутила його вже коли він майже потемки визбирався до свого байку. Він задихнувся болем, що витікав з глибини грудей та охоплював усе тіло...
-
-
Суджений мій, ряжений. (754)2022-07-04 -
Якісний прокльон. (748)2022-06-28
