Старий всміхнувся і його очі зблиснули червоним. Червоним полум’ям іншого світу... (мал. Олени Трофанюк)
Уляпалась подруга серйозно й до дуже негарного. Ставала темною. І от чим допоможеш людині, яка свідомо, через іграшки з незрозумілим... (мал. Олени Трофанюк)
Та не було кохання. Жодні з очей, з яким стикався, не викликали потягу. Милувався ладними жіночими фігурками та не було бажання підійти та познайомитись...
«… так хто ж ти, нарешті?
– Я – частина тієї сили, що зла бажає вічно та вічно творить благо.
Гете. «Фауст»»
-
-
Суджений мій, ряжений. (754)2022-07-04 -
Якісний прокльон. (748)2022-06-28
