І тоді вона закричала. Від болю, самотності, безсилля. Кричала, бо лиш на крик була спроможна. ..
За його спиною щось рушилось. Ангели наводили безлад. Стиснув зуби та довго випускав повітря з легенів перед зачиненими дверима. Витер мокрі від сліз очі...
Перед автомобілем через шлях, напереріз, пронісся здоровезний чолов’яга. Але дуже волохатий. Та без одягу. Брудні та мокрі пасма рудої шерсті поналипали на його боки. Мигнули червоні страшні очі. Здоровезні ікла... (мал. Олени Трофанюк)
Знову видихнув різко повітря крізь зуби та сів у авто. Не знав, що робити. Волів їхати до неї, до коханої. Та не міг. Хотілось розвернути авто та втекти якнайдалі...(мал. Олени Трофанюк)
Ні! Вона не кривенька і не огидна. Вона красива. Вона дуже красива... (мал. Олени Трофанюк)
Життя тече. У прямому сенсі цього виразу. Воно витікає через оцю кляту дірку у мені. І я й гадки не маю, як її заклеїти. Що можу зробити... (мал. Олени Трофанюк)
-
-
Суджений мій, ряжений. (754)2022-07-04 -
Якісний прокльон. (748)2022-06-28
