Sep 9, 2022
Містичні оповіді
Душа
********
Душа була звичайнісінька. Зовсім десь і непримітна. Трохи недосконала. Трохи пошарпана життям. Трохи поранена. Стояла вона на своєму місці у всесвіті, а в ній проживав свою долю хтось. Душа переймалась тим хтось, проживала з ним усі моменти його земного життя, раділа з приводу та без. Бо була дуже лагідною і доброю.
Єдине, що тривожило душу, так це самотність. Вона достеменно знала, що душа може бути у парі. І тоді її недосконалість буде закрито іншою душею. Бо найвища сила – то кохання. А кохання зцілює. Самотність їла поїдом, пекла сіллю рани. Дуже й дуже хотілось закохатися. І не тільки заради лікування.
Раз поз раз замислювалась душа над тим. І боліло все дужче. І от, коли вже геть зовсім нестерпно стало терпіти – рушила з свого призначеного всесвітом місця у пошуках кохання.
Спробувала рушити.
Всесвіт цупко тримав душу на призначеному ним місці, не даючи змоги рухатись. Душа скрикнула і знову спробувала. Ніяк. Викинула руки уперед та почала битися у стіну, яку до того не відчувала у своєму бутті.
Стіна вигнулась від ударів та прокльонів, проте витримала. Душа несамовито кидалась на стіну. Дряпала її. Буцала. Била. По стіні перед її очима плила кров з розбитих нею рук. Обламаними нігтями душа шкребла ту стіну, згибаючись під невимовним болем самотності.
Біль вибухнув снопом іскор та усередині душі розірвало полум’я болю, дістаючи її земного хтось. Знизу, з земного буття, хтось несподівано рвучко підтримав душу у її бажанні кохання. Стало ще гірше. Бо тепер до її болю додався біль від хтось.
Душа скрикнула благанням до всесвіту та почала покусаними від болю губами молитву. Слова лились з неї солоними сльозами, капали на стіну. Проте, розчиняючись у долі всесвіту, аж ніяк не допомагали зрушити з місця.
І тоді душа знову несамовито кинулась на ту кляту стіну. І довго билась, допоки мала силу. Аж до того моменту, коли вона знесилена та побита кривавим згустком зі скиглінням не сповзла униз.
І тоді вона закричала. Від болю, самотності, безсилля. Кричала, бо лиш на крик була спроможна. А коли ті сили скінчились і крик перейшов у сипіння, не зрушивши й тим стіну ані на йоту, почула зовсім поряд такий же самий крик.
Крізь стіну долі всесвіту, саме у тому напрямку, у якому билась вона у пошуках кохання, побачила прекрасну душу, поранену такою ж боротьбою зі стіною. Простягла руку у напрямку прекрасної незнайомки і приклала її до стіни, лишаючи криваві плями.
Душу помітили.
І зовсім поряд красива тендітна, проте скривавлена з понівеченими нігтями долоня також лягла душі назустріч на непохитну стіну буття.
Коментарі
Щоб мати можливість залишити коментар авторизуйтесь на сайті
-
-
Суджений мій, ряжений. (754)2022-07-04 -
Якісний прокльон. (748)2022-06-28
Поки ніхто нічого не написав...