Так що, старий не відав часу своєї молитви. Кілька десятків або й тисяч разів його намагалися відволікти від його молитви. Та він не здавався. Як і той, за якого молився... (мал. Олени Трофанюк)
Усередині неспокійно ворухнулась темрява, що куняла, заколихана свіжим вітерцем, філіжанкою кави та внутрішнім спокоєм. Будити темряву не мав намірів. Хай відпочине там. Усередині. Їй ще працювати й працювати на його користь... (мал. Олени Трофанюк)
Та не було кохання. Жодні з очей, з яким стикався, не викликали потягу. Милувався ладними жіночими фігурками та не було бажання підійти та познайомитись...
«… так хто ж ти, нарешті?
– Я – частина тієї сили, що зла бажає вічно та вічно творить благо.
Гете. «Фауст»»
-
-
Суджений мій, ряжений. (754)2022-07-04 -
Якісний прокльон. (748)2022-06-28
