Увесь свій відьмачий час я присвячую служінню темряві. Навіть коли я знищую відьму – я виконую її наказ. Роблю так, аби темрява була сильнішою. І от заходжу я до світлих у їх двері і тут мені радіє саме та темрява, якій слугую.
Кава з пересмажених зерняток була гіркою. Відьмак кривився, але вперто пив те жабуриння.
- Як ти бачиш відьму? – несподівано запитав Інквізитора.
- То ти дійсно вважаєш, що інквізицію створили для виловлювання дрібних злодюжок? – недовірливо хмикнув у спину Відьмакові Інквізитор.
Інквізитор краєм свідомості намагався перевірити свій стан. Сповитий капроновим шнурком, якого було закріплено чарами, він мав обмежену можливість.
Мав чітке розуміння чим та як може допомогти тим, хто чекав від нього на допомогу і задля чого його покликали з вічного забуття.
Виклик, який хотів та й мав кинути, не лишав йому шансів. Розумів, що цього разу остаточно помре.
-
-
Суджений мій, ряжений. (754)2022-07-04 -
Якісний прокльон. (748)2022-06-28
