Увесь свій відьмачий час я присвячую служінню темряві. Навіть коли я знищую відьму – я виконую її наказ. Роблю так, аби темрява була сильнішою. І от заходжу я до світлих у їх двері і тут мені радіє саме та темрява, якій слугую.

• Читати далі...

Перстень зацікавив Артура...

Невідоме завжди кличе? – просипів чоловік з перстнем.

• Читати далі...

.... Інквізитор мовчки довго дивився на старого. Той мав рацію. Чіпати відьму – собі дорожче. Бо на захисті тієї –темрява. Сильніша за світло...

• Читати далі...

Натовп, мов миша, що побачила кота, завмер, як завмирає та вирішуючи, чи бігти, чи мине.

«Не мине» - майнула думка у голові Відьмака. – «Розвага починається».

• Читати далі...

• Ні! Нііііііі! – закричала
• Тихо! – гаркнула стара – Йди геть, дурепо! Та вчись жити праведно. Безсила я проти такого….. дарунку…..

• Читати далі...

• Угоду? Душу хочеш?
• Я не диявол. Я воїн світла.
• На мою думку усі ви гарні.

• Читати далі...