- А відьми страшні? Взагалі.
- Ні, синку, вони не страшні. Але якщо зустрінеш відьму на вулиці, то й дражнити і глузувати з неї не варто. Раптом це просто якась жінка, що не виспалась. Чи її хто дістав. Дуже схожі на відьом.
Здавалось, що там, у снах, справжній він. А тут, щоранку, якийсь робот чи клон, що ритуально чистить зуби, готує одну й ту ж яєчню та спішить на роботу, на якій перекладає стоси паперів, друкує, говорить, говорить, говорить, біжить, вечеряє. Сни манили та затягували у небачений світ, з якого він все більше нехотя повертався до конвеєрного життя.
Сам собі здивований Артур кивнув настільки щиро та несамовито, що ледь не скрутив собі в’язи.
Хоча Жак помилявся. Сил вистачило не тільки на крик. Сил якраз вистачило ще й на довгий погляд, яким він цупко тримав короля та Папу. До його останнього видиху. До темряви…
Життєва мудрість, іноді, дається у досить незвичний спосіб і іноді тим, хто не сповна може на неї розраховувати. Слухати та розуміти – одна з цнот гарного співбесідника...
- То тобі хтось про ціну твоїх бажань казав?
- Яку ціну? Я заплатив усе, що було коштовне. Я все заплатив! – розпалявся юнак.
- Та ти що? Гроші не мають вартості у темному світі. Але вся робота має бути оплачена. Отримуючи щось – щось втрачаєш. Зрозуміло кажу?