Aug 25, 2022
З буденного життя
Цікавий досвід
*******
Він сидів за столиком зручного зграбного ресторанчику та потягував неспішно безалкогольне пиво. Алкоголь і не полюбляв, і не мав можливості для його вживання. Не за здоров’ям, ні. Вживання алкоголю та наслідки того вживання зазвичай потребують часу. А час – то найбільший дефіцит на його життєвому шляху.
Коли гепнув дверима бо йшов у вільне життя, то не мав і гадки, що його бажання здійсниться. Колишня без зайвих застережень з боку її совісті виставила малих з їх речами з будинку, що будував власними руками для сім’ї. На заклики друзів щодо відібрати судом майно лиш хитав головою та гордовито всміхався. Не маленький. Зможе заробити знову.
Забрав кілька років назад двох мокрих пташенят з ганку колись рідного будинку та поринув у непевне життя сильного одинака.
Зате тепер, дивлячись на матерів-одиначок, достеменно розумів що таке тягнути хазяйство, школу, роботу та мріяти про відпочинок. Поєднувати у собі аніматора, лікаря, няньку, вчителя з усіх шкільних дисциплін, прачку, повара та казна кого саме увечері, коли ноги гудуть а душа волає про відпочинок. Розумів добре як штурмувати лікарні, створені заради людського комфорту та людей. Яких – не зрозуміло, бо пекло вже уявлялось йому передпокоєм клініки.
І що таке коли твої діти потрібні лише тобі.
Людське міжвидове спілкування або щезало, або витікало у довгий перелік актуальних порад що саме він мав робити зі своїми дітьми та їх вихованням. Куди оте «саме» разом з переліком він хотів засунути і у що саме – стійко мовчав. Бо лиш коли щомиті стоїш поряд, то лиш тоді у повному обсязі розумієш що й коли треба робити. Аби не зламати довіру та зв'язок з дитиною. Не ранити та не зашкодити своїм авторитетом. А дати поштовх плавно та непомітно для розвитку у потрібному напрямку. Щоб дитина не замкнулась або обізлилась, а сама упевнено просувалась до засад освіченості, культури, особистості, розвитку…
Отож брав з усіх порад лиш ті, які, на його думку, не могли зашкодити малим та їх неповній сім’ї.
Отак з року в рік жив. Сили танули. Життя летіло. Інколи відчував себе старим непотребом. Бісився з того. Намагався жити на повну та розумів, що намагається втримати життя за хвіст. Бовтюхається позаду смішно та, зціпивши зуби, вперто примружує очі. А так хотілося стати вершником…
Допив пиво та важко звівся на ноги. Треба було йти. Працювати.
Свіже повітря протверезило від важких думок. Сонечко втекло від темних хмар та шкідливо зиркало у вічі. Життя вирувало та раділо йому.
Він відчув це. На серці стало легко. Був упевнений, що живе правильно. Що може дивитися прямо у вічі Совісті, забутій на цій землі богині. І чхати на втому.
А коли він і коливається позаду життя на його хвості, то отримує досвід. Цікавий досвід керування життям через смикання того за хвіст.
Подякував життю за дітей. За ту любов без кохання, що мав. За теплі обійми увечері та непевне «батя», вимовлене ламким голосом вовченят, у яких різались зубки.
Посміхнувся жінці з втомленими очима, що вела малу у напрямку поліклініки, розуміючи її.
Упевнено зробив крок у напрямку роботи. Треба працювати…
… За спиною чоловіка зникало розпуття. Шляхи, що вели до інших подій та долі, розчинялись у повітрі. Лишався один шлях. По якому саме йшов чоловік. Його шлях.
Коментарі
Щоб мати можливість залишити коментар авторизуйтесь на сайті
-
-
Суджений мій, ряжений. (754)2022-07-04 -
Якісний прокльон. (748)2022-06-28
Поки ніхто нічого не написав...