Сам не розумів, навіщо давав читати свій рукопис малознайомій людині. Мабуть, вбачав у тому якийсь виклик. Хотів потішити свою гордість тим, що будь-який пересічний буде радо читати його опуси... (мал. Олени Трофанюк)
Можливо, дув на холодну воду, та перевірити таку версію мав. Дуже не хотів нового розчарування у жінках та нового болю...
Старий всміхнувся і його очі зблиснули червоним. Червоним полум’ям іншого світу... (мал. Олени Трофанюк)
Суть гри була у тому, щоб через годину привести на місце їх збору біля парапету дівчат, з якими вони мали познайомитись за цей час... А переможцем був той, хто приведе найстрашнішу. (мал. Олени Трофанюк)
Біль не вщухав. Він їв його єство щосекунди, заважав жити. Останнім часом біль став нестерпним. Він гриз його правий бік, немов скажена собака, щоразу глибше занурюючи свої ікла... (мал. Олени Трофанюк)
-
-
Суджений мій, ряжений. (754)2022-07-04 -
Якісний прокльон. (748)2022-06-28
