Sep 9, 2022
З буденного життя
Заміж!!!
*******
Іван нервово видихнув. У руці тримав гарну обручку з білого золота. Кілька невеличких діамантів презирливо холодно розглядали Івана у відповідь.
Він не любив діаманти та золото. Не терпів, хоча й знав, що з давніх давен саме золотом темний від науки та розвитку люд захищався від таких же темних сил. Та чомусь йому те не заходило. От не любив і все.
А діаманти? Вони завжди нагадували йому про безодні космосу. Такі ж холодні, як оті зірки. Та мав шанувати вподобання своєї обраниці – Альони. Енергійна, трохи метушлива, жива, вона обожнювала дорогоцінний метал і оті кляті дорогезні діаманти.
Закрив оте різноманіття ювелірної думки кришкою від красивої коробочки, надсадно видихнув. Крок, на який наважувався, вимагав від нього багато сил та сміливості.
Одного разу він вже пропонував Альоні руку та серце. Проте та кицька пирхнула що пропозиція у голому вигляді та ще й після відвертої розмови їх тіл – не комільфо. Він стенув плечима. Тоді, він був відвертий та відкритий. А от зараз…
Пішов у напрямку Альони, що чекала на нього з двома філіжанками кави у кафе. Набрав у груди повітря. От саме ця мить…
- От ти коли на мені женишся, га? Так красиво обіцяв.. – примружилася Альона.
Настрій було зіпсовано. І не тільки настрій. З грудей повільно виходив разом з повітрям запас сміливості. Вважав ініціативу пропозиції суто чоловічою прерогативою. Тому говорити будь що на тему «виходь за мене» після слів Альони не вважав доцільним…
**
… - Ти ж на мені не женишся. Кликав, кликав заміж. А потім все… - Альона пирхнула вже на виході з його квартири, лишивши по собі немитий та неприбраний посуд. Немов натяк на те, що як одружиться – тоді й вона його й митиме. Рука повільно відпустила кляту коробочку з каблучкою назад на дно кишені…
**
… - От я не розумію. Ви зустрічаєтесь, зустрічаєтесь. А коли вже ти одружишся на Альонці? Ваню, це не гарно отак от бігати один за одним і не одружуватись – упритул розстрілювала словами його ніби майбутня теща.
Іван, який приїхав до садиби матері Альони саме з метою увечері красиво попросити її руки, зле стиснув обручку у кармані…
**
… Вечірнє море завжди прекрасне. Сонечко, що збирається спати за його краєм, ніжно пестило обличчя. Лагідний вітерець ніс запах свіжості та безкраю з далеких невідомих країв.
Хотілося жити та дихати. Саме зараз! Іван, пам’ятаючи усі свої фіаско при настанні будь-якого романтично слушного моменту для пропозиції одруження, швидким замахом поніс коробочку у напрямку Альони. Іншою рукою вже тримав її, аби не втекла, і міцно притиснув її тендітну спинку до своїх грудей.
Альона вдихнула і романтично примружилась.
- От якби ми були одружені…
Коробочка зле помандрувала назад до кишені. У голові хлопця пульсувала панічна думка про скотч.
**
Останню спробу призначив сам. Хотів зберегти своє чоловіче верховенство у майбутній сім’ї, про яку вже відчаявся, і все-таки сам зробити важливий крок. Все спланував. Орендував кімнати та столик у ресторані у красивому місці. Запросив Альону, її рідню. Чекав сам на сам з коробочкою. Вже десь і не хвилювався. Лиш сердився на світ та вдачу. Голим було простіше. Без оцих клятих витребеньок та стандартів для закоханих!
Дзвінок матері Альони не забарився. Вона не хоче заважати їм. Гарного вечора. Нікого крім Альони не буде. Телефонував коханій, вже чітко прогнозуючи відповідь.
Після майже годинного буркотіння, що все не так і він не такий, Альона видала вже звичну йому тираду про «а от якби» і відмовилась приїхати.
Довго мовчки дивився на каблучку. Кляті діаманти пучили єхидні очі на нього, виказуючи йому який він невдаха.
Згріб коробочку, яку вже остогидло тягати на собі. Поцілив нею у сміттєве відро.
Швидко набрав номер товариша.
- Колю, ти мені колись казав, що працюєш анестезіологом. Можеш допомогти зробити наркоз у побуті?
Трубка, що достеменно знала про пригоди Вані, весело
хрюкнула…
****
Коментарі
Щоб мати можливість залишити коментар авторизуйтесь на сайті
-
-
Суджений мій, ряжений. (754)2022-07-04 -
Якісний прокльон. (748)2022-06-28
Поки ніхто нічого не написав...