Sep 9, 2022
З буденного життя
Ціна мрії
*****
«- Ну, вип’ємо! Щоб у нас усе було й нам за те нічого не стало!
- Ееее ні. Так не буває….»
М. Бушков, «Полювання на піранью»
*****
Сашко дивився у ілюмінатор. Темрява. Чорно-синя темрява. І зірки. Красиві, холодні, далекі. Такі рідні й бажані. І темрява. Пустота.
Красива пустота вакууму. Темне ніщо, у якому можливий лиш рух його корабля. І далекі зірки. Він вдивлявся у них і представляв, що от на отій є планета, придатна для життя. А на тій – є брати по розуму. Або, судячи по розвитку цивілізації на Землі, безглуздю.
Міріади світів, про які ніхто достеменно нічого не знав і у які Сашко був закоханий з дитинства.
Ще сидячи на ліжку, після того як мама й тато виходили з його маленької кімнати, Сашко мрійливо дивився на темну безодню космосу. І мріяв. Мріяв про космічну подорож задля порятунку планети й людства. Про те, що буде першим астронавтом, що стане своїм чоботом на нову планету й назве її. Як? Назве її Вітою. Від грецького тлумачення – життя. Так. Це буде його планета. Може, він назве себе навіть її Імператором…
Дитинство скінчилось, а мрії ні. Вони росли й дужчали. Ставали цілями. Бо коли береш мрію, додаєш її до плану дій – виходить мета. Так і докотився. До цього дня, коли всі свої життєві сили віддав заради цього польоту. Місії. Він – командир екіпажу, що летить на розвідку до одного з супутників Сатурну, де вчені ніби то знайшли воду. А де вода – там і життя. Де життя – там непахана нива для людства Землі аби понівечити та знищити ту екосистему. Як знищили свою.
Мета гідна життя.
То чому ж він стоїть у ілюмінатора, як завжди після відбою, і на його очах бринять сльози? І вдивляється у безодню, ловлячи раз поз раз себе на думці, що хотів би знову побачити її. Землю.
Закрив очі і наче відчув на собі теплий подих вітру, сонячні промінчики. Неспішний шепіт моря. Згадав, як воно світиться вночі завдяки планктону. І теплу воду. Чорну, немов цей космос, але теплу, ніжну та лагідну. Купання вночі…
Думки сягнули до тієї, з якою ходив купатися тоді. Тендітна, гарненька. З величезними зеленими очима. Згадав її пухкі губи на своїх і знову зайшовся рюмсати.
Згадував усе. Дзижчання комарів, стиглу пшеницю, отой клятий двигун, що застукав на мопеді серед поля. Ранішню димку над річкою і свою щуку, яку уперше упіймав на звичайнісіньку вудку.
Спогади приходили до нього, наче прощались. Він чітко розумів, що ніколи у своєму житті більше усього цього не побачить. І не відчує, як не відчував і тоді, йдучи крок за кроком до своєї мрії. Він поклав на карту усе. Заради космосу та подорожі.
Любов, життя, ненависть, жалобу або романтику. Усе. Заради спокійного польоту у невідоме, з якого йому не судилося ніколи повернутися. Бо як будуть там – на супутнику – буде уже геть старий. Не встигне він повернутися назад. Тільки передати цінну інформацію. Можливе тут життя людства або й ні.
Куди він біг? Чому й заради чого? Рух до мрії. Такий оспіваний і такий чудовий. І захват від того, що зміг. Це сильніше будь-якого наркотику. Це навіть не адреналін, біс його забирай.
А тепер, маючи усе що хотів, чому стою тут, біля ілюмінатора, та мрію про подих свіжого земного повітря? Про прості речі, від яких нудило там, на Землі. Про звичайне земне життя нікчемного, як він тоді вважав, пересічного мешканця.
Про тихі вечори на ганку у батьків… Думка про батьків здавила йому серце і вкрала дихання. Він згадав мудрі очі батька, якого усе своє життя відштовхував від себе, бо було ніколи, і його прощання. Батько тоді мовчки лиш підійшов й задав одне питання. Саме його він кожного вечора крутить у голові.
«Ти упевнений, синку?»
Сьогодні прийшла радіограма. Вона йшла довго. Дуже довго як на нього, і звичайно як на швидкість сигналу у космосі. Він сьогодні навіть не влаштує поминки за татом. Бо пройшли усі канонічні дати на те.
Сашко витер зле сльози рукавом. Штучна гравітація змусила кілька сліз впасти на підлогу корабля. Вони застигли пухкими краплинами перед його черевиками. Немов очі його жалоби за тим, заради чого жертвував. Ціна мрії.
*****
Коментарі
Щоб мати можливість залишити коментар авторизуйтесь на сайті
-
-
Суджений мій, ряжений. (754)2022-07-04 -
Якісний прокльон. (748)2022-06-28
Поки ніхто нічого не написав...