БУДНІ ДОЛІ («Сучасні містичні казки»)

****

Він мріяв. Мріяв про те, як знайде свою другу половинку. Мрії приходили як паралельна реальність від того, що робив саме у цю мить.

От саме зараз, наприклад, він сидить у кафе та нічим не зайнятий особливо. А його доля от зараз увійде до кафе та посміхнеться йому. А він спроможеться підійти до неї та почати знайомство…

А тепер він чимчикує по торгівельному центру з повними руками пакетів та коробочок. А назустріч йому от зараз вийде вона. Така яскрава, красива білявка. У довгому пальто та темних джинсах, що вигідно підкреслять її красу та стрійні ніжечки. І він просто упустить пакети, бо буде вражений її красою…

А саме зараз він вантажить покупки у свого жужика. А тут от кілька хуліганів саме зараз на паркінгу почнуть діставати її. Таку тендітну та беззахисну. А він зможе відстояти її честь. Скоріш за все, його буде поранено у нерівній бійці. Та вона схилиться над ним та викличе швидку. А потім буде вірно чатувати його у лікарні. Увесь час. І вони познайомляться…

А тепер, увечері, він йтиме від жужика до під’їзду та стикнеться з красунею ніс до носа. І вона обімліє, так само як і він. І він візьме її за руку. От просто так. без розмов та поведе до себе. Пити чай та розмовляти. І не тільки…

А у самітній квартирі, у якій намагався якнайменше бувати, бо найбільше всього відчував саме у ній свою самотність та непотрібність, він почує дзвінок у двері. І помчить рятувати від потопу чарівну й таку саму як і він самотню сусіду…

Засинаючи, він мріяв про те, що прокинеться зненацька серед ночі, та помчить невідомо куди. Заради випадкової зустрічі з нею…

Його дістала самотність. Він скільки разів бажав щиро та від серця чарівну незнайомку. Прохав небо, вірячи у те, що там, нагорі, його почують та допоможуть знайти свою долю. Але доля не приходила і цей день, закінчуючись, нанизувався на намисто з таких самих самотніх днів..

***

• Заснув?

 

• Так. Нарешті.

 

• Зміг хоч щось зробити за денну зміну?

 

• Ні. Та й на ніч тобі нема чого робити.

 

Департамент доставки долі. 3Д. Гарна спокійна робота, казали йому. Тут сидиш собі перед монітором, колупаєшся у носі та швиденько доставляєш людині те, що тій судилося. Творча робота, казали йому. Тобі сподобається, казали йому.

Янгол нервово стенув крилами. Чому першим після випуску з Небесної Академії йому дістався саме він? Чолов’яга середніх літ. З важкою долею попередніх прожитих років, яку за іронією виконував його попередник. Старий янгол, вічно набундючений та невдоволений своєю роботою. Його засунули кудись у архівний відділ Небесної Канцелярії і увесь департамент доставки долі зітхнув з полегшенням.

Всі радо сприйняли новачка та на всі боки вихваляли департамент. А потім дали йому особисту справу цього чолов’яги і він завив на місяць у свої нічні зміни.

Справа полягала у тому, що його підопічний мав найрозвиненішу фантазію з усіх йому відомих. Завдання департаменту було створити передумови будь-яких подій, що призводили б до того або іншого результату.

Він був найкращим студентом-янголом під час навчання. На тренуваннях та на іспиті він легко фантазував та створював долю тієї чи іншої людини. Його візерунки виходили чіткими, тонкими та вишуканими. За це отримав найвищу подяку та право вибрати собі роботу.

Але тут… Це надскладне завдання! Фантазія підопічного була швидка, метка та багатогранна. Його підоаічний встигав нафантазувати неймовірну кількість варіацій саме того, що мав зробити янгол. Ані він, ані його денна зміна – досвідчений у роботі янгол Корній, банально не встигали. Коли мали нормальний робочий варіант долі – ця варіація вже була у голові підопічного, як одна з тисячі. А департамент долі мав доставити варіацію саме так, щоб це було несподіванкою.

Бо лише несподівано трапляються найкращі та найчудовіші речі у нашому житті. Або ж найбридкіші.

Та багата фантазія підопічного засовувала йому та його напарнику удень найрізноманітніші варіації. Підопічний дуже бажав зустріти свою половинку. Проте свої бажання виражав конкретними прогнозованими подіями.

Корній витер піт з чола та приречено поглянув на молодого.

• Пішли чаю поганяємо. Помислимо як ми можемо випередити його.

Молодий кивнув і настрій пішов униз. Він вже зрозумів, що навіть на ніч його підопічний уже нафантазував про долю. І йому знову доведеться вивчати оті стоси інформації про варіації та додавати їх до виключень з можливого.

За кілька місяців його роботи у департаменті перелік виключень з можливого на зустріч з долею саме його підопічного сягнув рекордної довжини у чотири кілометри друкованого тексту. Нагорі його та Кирила посварили за безініціативність, але потім попросили передати перелік виключень з можливого до академії. Мовляв, буде на чому молодь тренувати. Все це не додавало настрою і нових ідей.

Усілися за обіднім столиком під вже звичні насмішки співробітників департаменту. От би їм, посіпакам, на місце його та Кирила. А вони б посміялися з тих телепнів.

• Пропоную гепнути його по макітрі чимось і поки буде у відключці – зробити справу. – зле кинув Корній.

 

• То це ж злочин! Гепання по макітрі немає у переліку випадків підопічного!

 

• То тоді не знаю! Що ми можемо придумати?

 

• Не знаю. Я намагався увесь день. Ходив до центрального архіву. Крім старого блазня, що хихотів з мене, нічого не знайшов.

 

• А, попередничок… Ти гадаєш звідки у нього такий паскудний характер? Він з нашим підопічним більше сорока років справу мав… Стоп! Ходімо до нього! Він його краще за нас знає! Може допоможе.

 

• Ага. Чекатимемо довго..

 

Янголи підхопилися і з очами, сповненими істеричної надії, під пащекування співробітників, кинулися на вихід.

• Гепніть отого бевзя по макітрі і поки у відключці – робіть справу. – старий почав свої поради, тикаючи вузлуватим пальцем угору.

 

• То не можна ж! – молодий не витримав перший – Корній теж це пропонував.

 

• Мав рацію! Гепніть його хлопці! По тому місцю, що забагато думає.

 

• Ну добре. Гепнемо. – Корній практично підійшов до справи. Як завжди. – А що це нам дає? Він же усі варіації відомі та невідомі використав! У нас немає варіантів! Навіть диких!

 

• Хлопці, ви чекали на пораду? Ото була вона! І за мене гепніть. Гарненько. Бо сала за шкірку стільки залив своїми фантазіями мені свого часу...

 

Понурені янголи повертались до департаменту. Не поспішали. Хоча зміна Корнія вже давно скінчилась, він мовчки плентався за молодим на роботу.

Сіли поряд з величезним екраном та почали разом мудрувати. Варіантів не мали, але бажання гепнути зростало щосекунди.

Швидко формували варіацію. Підопічний мав прокинутись через кілька хвилин. Відчай додавав сил. Намагалися не думати, що займаються звичайною помстою. Розуміли, що за це могли вилетіти з роботи та з обрізаними крилами помандрувати до департаменту виконання покарань.

Але задкувати було вже пізно. Особливо коли до них приєднався старий з архіву. Він нечутно підійшов ззаду та довго дивився, що роблять оті двоє. Потім не витримав.

• Гілляку товстішу беріть!

Янголи аж підскочили від несподіванки, та за мить утрьох уже мудрували над екраном.

Підопічний прокинувся. Трійця спостерігала за ним на екрані. Ось він закінчив з ранішніми справами та вийшов на вулицю. Поспішав на роботу, бо через хитрощі янголів запізнювався й дуже.

Порив вітру та гілляка летить до підопічного. Молодий янгол сіпнувся, коли розгледів розмір гілляки. Вони таки були у відчаї, коли це мудрували. Кинувся до екрану та почав коригувати політ гілки під голосні заперечення двох старих.

Гілка зрикошетила та самим краєчком гепнула таки підопічного по маківці. Той закотив очі і завалився на землю. Гілку кинуло поривом сильного вітру та на підопічного зверху звалилася ще одна її жертва. Молода та красива дівчина впала прямо на їх підопічного.

• БІНГО! – залунав голос у кутку департаменту і трійця янголів підскочила від несподіванки.

У кутку сиділи два старезні янголи та підсліпувато посміхались.

• Так їй, падлюці! Щоб знала! А то цю кралю з її фантазією скоро можна було б отим лузерам віддавати…

Двоє на екрані очунювали. Поглянули один одному у вічі та застигли. Потім посміхнулись одне одному. Задзвенів дзвіночок успішної долі. Все скінчилось. Справу було зроблено.

• Янгол Тимофій! Прибути до керівництва за винагороду у вирішенні найскладнішої варіації. І захопити речі у зв’язку з переводом у інший департамент в якості покарання.

Молодий янгол зле глипнув на двох старигайл біля екрану і на двох інших – захисників долі дівчини, що саме робили вигляд найбільш зайнятих янголів на світі та почав збирати свої речі…..