ТІКАЙ, РОБЕРТ, ТІКАЙ... («Сучасні містичні казки»)

***

Баба Яга затягнулася цигаркою. Потім окинула оком задимлену хатину, поглянула на кота Баюна, що бачив десятий сон у кутку біля пічки, витягла недопалок з рота та вправним рухом стрільнула недопалком у вікно. Знадвору почулося галасливе побажання довгих літ та щастя, зроблене у найкращих традиціях бульварного кримінального чтива. Галасував водяник, що саме повз до хатки Баби Яги та був ощасливлений недопалком на лисину.

Та Язі було не до того. Перед нею на брудному столі, посеред решток їжі лежав засмальцьований огризок аркушу. На ньому кривими літерами мавки Гані було накалякано анонімного доносу. З нього виходило, що до лісу було заслано таємного агента від іноземних спецслужб нечисті.

ЦРУ, або «Цікаво, що Робиться в Україні», без зупинки засилало своїх агентів. Кобольди, орки, гобліни сунули до Чарівного лісу немов їм тут медом було намащено. А от тиждень тому, навіть, русалку не з наших закинули. Та вперто трималась на допитах, вимагала чарівного імунітету та передачі її іноземній нечисті. Правда, після тридцять сьомої клізми чітко відрапортувала, що розшукує таємну зброю. А саме – Меча Покладенця, розробленого на таємному шабаші.

Яга хмикнула, згадуючи як довго намагався організувати допит дідько. Не міг второпати куди сунути гумову грушу з п’ятьма літрами таємної суміші. Мусили кликати водяника. Та гуляща падлюка достеменно розбиралась у фізіології будь-якого жіночого створіння бодай то навіть буде риба. Чи напівриба.

Русалка співала й співала на допиті. А Язі від того було не краще. Ніякого Меча Покладенця не існувало. То дідько напідпитку азартно умовляв оту ж саму мавку Ганю сходити у кущики. Мавка Ганя…

Треба було з чогось починати розслідування та знешкоджувати ворожого агента. Не те, щоб нечисть дуже переймалась тими шпигунами. Та треба було тримати марку – щоденно показувати зуби. Задля остраху.

Яга підхопила зі столу старий пиріжок, вилучений у якості доказу з кошика Червоної Шапочки.

Коли Червона Шапочка заявилася у Чарівний ліс та попросила політичного притулку Яга не одразу розпізнала у ній нечисть. Вирішила, що ще одна хвойда у лісі не завадить. Хоч конкуренція мавці Гані буде. І хлопцям веселіше. Та одна думка не давала спокою. Що змусило матір відправити Шапочку у ліс саму? Значить або хотіла позбутися, або… Оте або і наштовхнуло Ягу на думку про чарівні сили у Шапочки. І точно. Візит Яги співпав з допитом Шапочкою дідька у сексуально-розбещеній формі. Шапчину було допитано та депортовано з лісу. Але пиріжки Яга залишила собі. Кожного разу з заздрісним «у нас так не печуть» Яга використовувала пиріжок. То цвяха забити, то п’яти у ночвах потерти від мозоляччя. Таємний рецепт іноземців не дозволяв пиріжкові розкисати у воді. Яга спробувала його погризти, зламала останню праву п’ятірку і записала пиріжок з речових доказів до озброєння.

Пиріжок блимнув у повітрі та помчав у напрямку пічі.

• Вставай, Базікало! Справи маємо.

Пиріжок просвистів на вухами кота Баюна вгатив піч, відбив чималий шмат штукатурки та рикошетом полетів назад до Яги. Яга справно спіймала пиріжок та засунула до кишені фартушку. Гарна зброя.

Кіт підскочив, наїжачив шерсть та засичав. З самого першого дня, як Баюну видали постійну візу у Чарівний ліс, Яга не полишала його самого.

Колись. На зорі своїх молодих гарячих років, коли у роті було більше ніж три зуби, а цілих сім, Яга дуже сильно зачепилась інтересами з Гориничем. Три макітри варили дуже повільно, але при його вазі розум був ні до чого. Ото Яга й змушена була тікати з рідних країв та шукати притулку деінде.

Мандрівні злидні-заробітчани порадили Чарівний ліс. Тут її радо прийняли та вона стала своєю. Раніше не було кордонів. Це нещодавно у Чарівного лісу прокинулись спогади і він оголосив себе незайманим. Виставив кордони та почав гордовито розростатись. Вийти з лісу було легко. Повернутися неможливо.

Кіт Баюн був приблудним як для української нечисті, так і для інших. Саме тому перші часи Яга не полишала його самого. Не довіряла. З часом вони знайшли спільну мову. За чарочкою оковитої, після того як відгамселиш вовкулаку чи блуда, або й самого дідька, так не достає компанії потеревенити про те про се…

От Баюн з підозрюваних поступово та непомітно перейшов до друзів. І став правицею Яги у правосудді. Яке вона від нічого робити запровадила у Чарівному лісі. Місцева нечисть, як і народ, яким вона помикала, була говірлива та незлоблива. Всі зійшлись на тому, що Язі треба десь пару випускати. І коли вона не займиться чимось корисним – зуби у дідька дуже швидко у роті скінчяться. Отак Яга стала боронити безпеку у лісі.

Баюн прилизав шерсть та поліз вилизувати свої причандали. Яга нетерпляче схопила того за карк та потягнула за собою до дверей. Баюн давно звик до таких ніжних стосунків з Ягою, не сперечався і мовчки волочився по дощатій підлозі хатинки.

Яга щосили гепнула ногою двері. Почувся зойк та гуркіт. Яга спокійно спостерігала балістичний запуск водяника зі сходів.

• Шо ти хотіло, опудало? – запитала після надцятого епітету водяника.

 

• Ти ж сама наказала перевірити!

 

• Перевірив?

 

• Так! Рапортую. Нових мешканців лісу не виявлено. Увесь жіночий персонал лісу перевірений.

 

• Хто б сумнівався. А чоловічий?

 

• Ображаєте Ви мене, шановна. Я ж не того. Не цього. Ну… не отого.

 

• Огого. Могого. Я тобі наказала перевірити а не лапати.

 

• Так я ж старанно. Я з найкращими…

 

• Щезни.

 

• Пішов.

Водяник швиденько розчинився у кущах. Нічого нового. Ті ж самі і там же. Щось не сходилось. Треба перевірити. Мавка хоч і хвойда, та хвойда свідома. Так би мовити, усім єством за батьківщину. Яга почалапала до ступи. Баюн позеленів, бо літати не любив, але вириватися з пазурів Яги не ризикнув. То було вкрай небезпечно. Мовчки смиренно волочився по землі.

Ступа легко знялася у повітря, кахикнула та полетіла у напрямку болота біля якого мешкала мавка Ганя…

***

… Мавка Ганя саме збиралася виходити з дуба, у широченному дуплі якого мешкала.

• Куди?

 

• Я… погуляю трошечки..

 

• Ніяк не нагуляєшся? Коли вже тебе попустить?

 

• Та я ж. Яга, ти ж знаєш. Я заради того, щоб усім було добре.

 

• Сядь.

 

Мавка гепнулась розбещеними та розгойданими сідницями на землю біля дубу. Винувато дивилась знизу догори на навислу над нею Ягу.

• Ти писала, що у лісі є шпигун від іноземної нечисті. Так?

 

• То не я. То анонім.

 

• Мавко, - заморено вимовила Яга – хочеш зі мною погратися?

 

• Як ти довідалась? Ото сила! – захоплено лестила мавка.

 

• Розповідай. Часу обмаль.

 

• Ну. Була вечірка. На ній я..

 

• Без інтимних подробиць.

 

• Так коли без інтимних то на тій вечірці нічого й не було.

 

• Добре. З інтимними.

 

• Спочатку я була з дідьком. Потім з водяником. Потім з вовкулакою Іваном. Потім з Блудом Валєрою… мммммм…..

 

• Не відволікайся.

 

• Ну після блуду був ще упир Сашко та кілька хованців.

 

• Кілька то скільки?

 

• Ттттроє…..

 

• Все?

 

• Ага. Так собі вечірка. Ніяка.

 

• І?

 

• Шо і? А! От перед самим отим хтось мені на вушко лопотів не по нашому. А я ж поліглот. Ну ти мій досвід у мовах знаєш…

 

• Не тільки у мовах і не тільки цей ліс. Усі знають. Що лопотів?

 

• Ну, щось на кшталт: «Так тобі від Роберта…» і там ще про жіночу стать собаки згадував. А мене ж це не ображає. Так… заводить..

 

• Ганю!

 

• А?

 

• Хто?

 

• Не пам’ятаю. От там унизу – пам’ятаю. А хто…

 

• То ти натякаєш, що коли ще раз опинишся… ну… з ним … ну… то впізнаєш?

 

• Так! Так! 

 

• Хвойда. Сидіти вдома. Треба буде – покличу. Коли кудись підеш – знайду. І ти мене знаєш.

 

Ганя дійсно гарно знала Ягу, бо вже не раз попадала тій під гарячу руку. Мудро вирішила, як і Баюн, що так і висів біля Яги, зачеплений мертвою хваткою, не сперечатися з владою.

Яга присіла коло дубу та почала мордою Баюна писати на пісочку.

Отже, на вечірці були Ганя, дідько, водяник, без якого не проходила жодна така вечірка, вовкулака Іван з краю лісу, блуд Валєра, упир Сашко і три хованця. Усього дев’ять. І Ганю можна було виключити зі списку підозрюваних. Бо таки дійсно цю хвойду Яга знала добре…

***

Яга колись читала багато детективів. Саме ця освіта дозволила їй вважати себе неперевершеним слідчим. Тому вирішила діяти по Агаті Крісті. Треба було зібрати докупи усю ту зграю і спробувати обійтись без слідчих експериментів за участю мавки. Бо тій аби того… оцього…. ну того…

Майже під обід уся зграя розбишак розвалилася у тіні кромки лісу біля її хатинки. Заздалегідь схована у хатинці мавка з хіттю озирала чоловіків. Особливо вирячилася на блуда Валєру. Той ліниво колупав чимось у своїх зубах та зиркав недобре на дідька. Дідько ігнорував Валєру і різався у дурня з водяником. Упир Сашко висів під кроною одного з дубів. Дрімав. Вовкулака щось захоплено розповідав хованцям, шалено вимахуючи руками. Мабуть, анекдот. Бо гучний регіт пішов гуляти галявиною. Розбудив упиря. Той невдоволено глипнув на компанію та спробував знову заснути.

Яга підійшла до мавки.

• Впізнаєш кого?

Мавка похитала головою і з надією поглянула на Ягу. Дуже не хотілося допускати слідчого експерименту, якого сподівалась мавка. Яга похитала головою та вказала Баюном  Мавці на стільця.

• Сиди тут. Покличу.

Сама пішла надвір. Баюн нявкнув. Випустила, бо мала до того сумний досвід. Баюн потрюхикав до дерев та почав гребти лапою пісок.

Пошкандибала до компанії, розмореної післяобіднім сонцем. Треба було щось вирішувати при тому терміново. У разі якщо серед цієї братії заховався шпигун – одиночні допити змусять його тікати. І шукай вітра в полі. Не годилося тоді лазити хащами чарівного лісу та шукати втікача. Яга лиш учора за допомогою пиріжка Шапочки зробила пристойний манікюр. Усі кігті пообламуєш допоки знайдеш. Не годилося так.

Баюн сів поряд Яги. Але не занадто близько до її пазурів. Досвідчена падлюка. Яга глипнула на кота.

• Починай з психологічних портретів.

Баюн неспішно позіхнув та розкрив свого рота.

• Дідько. Дух та, як він сам вважає, - дідько недобре глянув на кота – володар лісу. Алкоголік, хуліган – тепер кіт недобре глянув на дідька – та волоцюга. Корінний мешканець Чарівного лісу.

Дідько мовчки спостерігав за Баюном. Криві пальці-гілки тихенько скручувалися у вузол. Просвистів пиріжок та гепнув дідька по макітрі. Загуло старим дубом та пустим дуплом.

• Не балуй! – Яга легко підхопила пиріжок. Задля остраху вирішила не ховати зброю. Компанія притихла. Навіть упир прокинувся та косив на пиріжок. Пирогів Яги боялися у лісі усі.

 

• Водяник – торочив собі кіт Баюн. – падлюка, волоцюга та бабій. Дух болота. Щиро вважає себе богом, якого скинули з небес у болото та там і забули. Пігмей… ой… Абориген. Тобто, корінний мешканець Чарівного лісу. Злісний неплатник аліментів.

 

Настала черга водяника зі злістю зиркати на кота. Та чарувати не ризикнув. Пам’ятав сувору розправу з дідьком.

• Вовкулака Іван з краю лісу. Так собі чолов’яга, проте полюбляє випити. Коли вештається лісом п’яним у вовчому вигляді – найкращий мандрівний цирк століття. Найбільше полюбляє вилизувати під хвостом та бігати за паличкою. Прибулець з північних країв. Чим займався – невідомо. Відомо, що дуже боїться вогню, а від вигляду крові втрачає свідомість. З чого видно, що вовкулака він за якоюсь помилкою долі. Бабій. У тверезому вигляді.

Іван рикнув на кота й загріб ногою пісок. Рушити з місця йому завадив меткий пиріжок. Іван розтягнувся на піску і мав вигляд, наче ось ліг позагоряти. Пиріжок швидко повернувся до Яги. Кіт прокашлявся та вів собі далі. Той вовняний клубок іноді було не заткнути.

• Блуд. Себе називає Валерою. Дух шляху. Збиває перехожих зі шляху, наводить мари та затягує у хащу. Прибув з Польщі. Тут мешкає вже кілька століть. Допоки достеменно відомо про тільки про випадки успішного затягування усіх – зиркнув на Ягу - … майже усіх жінок Чарівного лісу у хащі.

Яга помітно почервоніла та згадала, що так і не взяла у блуда Валєри номерок мобільного. Може їй коли було б самотньо. От і згодився б…. знову.

Блуд діловито клацав смартфоном у якусь гру та принципово ігнорував допит.

• Упир Сашко – вів далі кіт – бабій та кровосос. Зазвичай полює жінок ну… коли…

Кіт затнувся і поглянув на упиря. Упир розплився у хтивій усмішці. Полегшувати справу коту не мав бажання. Тож мовчав.

• Полює жінок коли їм не можна того... От. – зблідлий під міхом кіт закінчив пікантний момент та перейшов до іншої інформації – приблуда. Кілька років як у лісі. Де живе з ким вештається – невідомо.

Хованці гигикнули.

• Хованці! – радо змінив тему кіт – Псевдо домовики, що після смерті забирають душу хазяїна будинку. Збагачують… - кіт суворо глипнув на хованців – незаконно та без сплати податків власників будинку де мешкають. Проте наражають власника на довгу та мученицьку смерть. Веселі але злі духи. У ліс яким чином потрапили – невідомо. Мешкають тут понад три роки. Увесь час разом. У гульках помічені до цього випадку не були. Чому вештаються лісом та не шукають собі нову жертву – невідомо. Я …

Пиріжок свиснув та обірвав тираду кота. Баюн заточився на пісок поряд з вовкулакою. Було враження що на галявині біля хатки Яги – пляж.

Отже підсумуємо, думала Яга. Водяник та дідько – корінні мешканці з старою, як сива борода, біографією. Можна поки їх не підозрювати. Хованців також можна було виключити зі списку підозрюваних. Мавка казала про одного партнера. А хованці увесь час разом і на мавку полізли теж одночасно. Хвойда. Яга сплюнула на пісок. Уся компанія зблідла. Майже уся. Вовкулаці та котові було усе до лампочки.

Так. Вовкулака, блуд та упир. Троє. Вже краще, чим спочатку. Вовкулака – прибулець з півночі. Блуд – корінний мешканець Європи. Упир… яга поглянула на Сашка. Той знову закімарив у тіньочку. Коли він агент ворожої розвідки, то витримку має колосальну.

Вовкулака почав очунювати. На тремтячих руках спробував підвестися та знову завалився мордою у пісок.

• А чтоб тебе … - осікся та різко підібрався.

З обох боків на вовкулаку впали водяник та дідько. Скрутили.

• Не по-нашому белькоче – виправдовувався перед Ягою водяник.

 

• Дурні!  Воно ж з півночі. Вони ж ніколи нашою чисто говорити не зможуть. Відпустіть убогого.

 

Отже три підозрюваних. І що робити далі, крім того як мавку на них напускати, Яга не знала. Але мала щось робити бо авторитет змушував. Підняла пиріжок. Усі, хто був на галявині, швидко попадали у пісок. Навіть Баюн, що тільки-но оклигав різко зробив вигляд, що ще непритомний. А-а, по нашому зробимо…

• Я знаю, хто з вас шпигун. Отож даю змогу щиросердно зізнатися. Обіцяю зменшити кількість клізм до тридцяти трьох. Швидку депортацію. Увечері дам пароль від вай-фаю. Ну?

Упир рвонув до лісу. Із засідки вискочило декілька переругів та сипонуло під ноги упиреві. Той, овіяний магією переругів, зупинився та почав сваритися з найближчою осикою. Сварився щиро та від серця. По-нашому. Коли під впливом магії не заговорювався, то шпигуном бути не міг.

Залишалося тільки одне. Мавка. Яга застогнала. Кивнула дідькові та водяникові.

• Заводьте по одному до мавки.

З хатки Яги почулося радісне та веселе хихотіння. Блуд Валєра зблід та кинувся у ноги Язі, ігноруючи занесений над ним смертельний пиріжок.

• Ягонько, ясочко, сонечко, кицю, не віддай на поругу отій. Я ж не можу стільки як та хвойда вимагає. Я ж живий, хоч і дух. Врятуй мене – благав переляканий блуд.

Яга стисла зуби від жалю, та не могла нічого вдіяти.

• Усіх ведіть. По черзі. – зі сльозами на очах поглянула на водяника та дідька.

Отут це й стало. Швидко здійнялася курява. Троє хованців лопнули на друзки і на галявині постала чорна велика павучиха з блакитними очима. Виблискуючи на заході сонця величезним жалом позадкувала у напрямку лісу.

• Я вас усіх повбиваю. – говорила по-нашому, але з ледь помітним акцентом.

З хатки долинув зойк розпачу. За всю історію хвойди мавка жодного разу не зглядалася на тварин. Яга мстиво та злорадно розтягла губи. Давно мріяла насипати солі хвойді у їжу. Бо як всім відомо – сіль для нечисті – біль та муки.

Кинула пиріжка у павучиху. Та блиснула жалом. Пиріжок розлетівся на друзки. Павучиха була чужою. Отож й не знала всіх навичок Яги. Другий пиріжок зайшов ззаду та виключив лиху тварину. Дідько з водяником злізли з вовкулаки та кинулись в'язати павучиху.

Яга сердито рикнула та кинулась до ступи. Таки доведеться побігати. Крикнула щось про затримати павучиху на допит. Швидко знялась у повітря.

Баюн мчав краєм лісу. Швидко та вправно. Так вчать бігати у спеціальних підрозділах. Коли не втрачаєш темпу та не збиваєш дихання.

• Тікай, Роберте. Тікай. Не втечеш, падлюко! – мимрила собі під ніс Яга.

Біль пік за втрачений пиріжок. Лишився лише один. Останній. І коли ще вдасться вполювати нову Шапчинку. Баюн зник у кущах. Та за мить викотився звідти у одному клубку з вовкулакою Іваном. Так клубок катався собі допоки Яга знижувалась. Не могла зафіксувати ціль, щоб влучно прибити Роберта.

Несподівано впав на клубок упир. Все було скінчено.

Лише пізно увечері на довгому допиті після сімдесят другої клізми, які ставили усією компанією і від щирого серця винуватці вечірки з мавкою, Роберт зізнався, що шукав Меча Покладенця. Як чудо-зброю, що може знищити будь-яку чорну магію. Та марно шукав.

Зморена денними подіями Яга дошкандибала до клітки. Павучиха грізно клацала жвалами.

• А тобі що треба, приблудо?

 

• Меч. Віддай.

 

• З якого дива?

 

• За легендою ним лицар мене, мою рідню та мою магію знищити може. Не дам. Віддай.

 

• За легендою, то за легендою. Але нема меча. Нема. То п’яні балачки двох бабіїв. Якби існував Покладенець, думаєш Чарівний ліс не оголосив би себе ядреним?

 

Павучиха недовірливо дивилась на Ягу, навіть жвалами клацати перестала. Потім різко стрибнула угору, виламала старі прути клітки та швидко зникла у хащі лісу. Завила сирена. Місцева нечисть збиралась на полювання за втікачкою.

Яга спокійно, бо знала що не впіймають, попрямувала до хатки. Звідти вискочила мавка.

• Яго, я ніколи і ні з ким. Я більше. Я в школу піду. Я буду чиста, як отой струмочок!

 

• Щезни, струмочок.

 

Мавка швидко кинулась до кущів. Там щось ворухнулось і Яга побачила досвідченого у полюванні водяника. Вовтузіння та хихотіння мавки Яга вже не слухала. Хвойда – вона завжди хвойда. І копійки не варті її обіцянки. Це знала точно.

Увійшла до хатки та зачинила двері. Перекинула лавку, на якій увесь час спав Баюн. Знизу лавки, у заглибині, було приторочено меч дивної роботи. Сила випромінювалась з нього така, що Яга мимоволі примружила очі.

• Треба тебе одному лицареві з раночку підкинути. Я тепер знаю якому – лагідно, мов до рідної дитини, промовила мечеві. – Почекай до світанку. Тепер ми з тобою знаємо кого ти маєш знищити.